Лікування тунельного синдрому зап’ястя (тунельної нейропатії)
Це поширена проблема, особливо серед тих, хто багато часу проводить за комп’ютером або виконує повторювані рухи руками. За цього захворювання важливо знати його прояви, способи обстеження та сучасні підходи до того, як його позбутися. Адже воно може заважати роботі та повсякденному життю.
Причини хвороби
Він виникає внаслідок здавлювання нерва в зап’ястному каналі, що спричиняє біль, оніміння та слабкість у долоні. Основні причини включають різні чинники, які можуть сприяти розвитку цієї патології. Розуміння цих чинників допоможе під час профілактики та своєчасного звернення за медичною консультацією.
Ось що може спричинити цей стан
- Постійне напруження рук. Діяльність, що вимагає частого використання комп’ютера, або виконання одноманітних рухів може призвести до перенапруження м’язів та їхнього запалення.
- Травми. Забиття, переломи та інші травми, які можуть спричинити здавлювання нерва.
- Артрит і артроз суглобів.
- Наявність новоутворень.
Розуміння цих причин, а також профілактики та своєчасного звернення по медичну допомогу зможе побороти цей стан. А що раніше розпочато боротьбу з хворобою – то успішнішою вона буде.
Симптоматика
За тунельного синдрому або синдрому зап’ястного каналу симптоми, що впливають на лікування, свідчать про наявність патології та погіршують якість життя, а також заважають виконанню повсякденних завдань. Раннє виявлення проявів важливе для успішного позбавлення від них.
Цю хворобу супроводжують:
- Оніміння і поколювання в пальцях, особливо після тривалої роботи за комп’ютером, а також після сну;
- Біль, що поширюється від пальців до передпліччя навіть за відсутності рухів;
- Слабкість і труднощі з утриманням предметів, яка з’являється при запущених стадіях.
Вони виникають поступово і посилюються в міру прогресування захворювання. Важливо звертати увагу на ранні ознаки і за необхідності звертатися до фахівця для комплексного обстеження і вибору оптимальних методик проведення терапії.
Діагностика
У разі синдрому карпального каналу діагностика та лікування починається з огляду лікаря, який може призначити низку обстежень для точного визначення змін. Раннє і точне знаходження патологічних змін дає змогу розпочати боротьбу на ранніх стадіях і уникнути ускладнень.
Основні процедури для постановки діагнозу:
- Електроміографію (ЕМГ) – дослідження, яке дає можливість оцінити електричну активність м’язів і нервових волокон.
- Магнітно-резонансна томографія (МРТ) – візуалізація м’яких тканин для виявлення стискання, а також виключення травматизації та новоутворень.
- Ультразвукове дослідження (УЗД) – його проводять для оцінки тканин у місці болючості, а також для контролю проведення блокади.
Кожне з цих досліджень дає змогу лікарю отримати повну картину щодо здоров’я пацієнта і призначити найефективнішу терапію. Своєчасна і правильно підібрана діагностика за тунельного синдрому зап’ястя або кисті руки для його лікування дуже важлива, і вона посприяє збереженню здоров’я і працездатності на довгі роки. Використання сучасних методів дасть змогу поліпшити якість життя і запобігти розвитку патології.
Методи терапії
Воно буває консервативним і хірургічним, залежно від тяжкості симптоматики. Сучасна терапія дає змогу ефективно впоратися із симптомами та запобігати прогресуванню захворювання.
Консервативні методи
Вони включають різні процедури, спрямовані на зниження запалення, усунення болю і поліпшення функціонування кистей. Ці підходи використовують як самостійно, так і в комбінації.
До них найчастіше можна віднести:
- Іммобілізація зап’ястя, яка складається з використання спеціальних шин для фіксації, що дає змогу знизити тиск на нерв і зменшити симптоми, а також фіксувати статичне положення суглоба.
- Прийом нестероїдних протизапальних засобів (НПЗЗ) і анальгетиків, які застосовуються, щоб зменшити біль.
- Фізіотерапія, яка об’єднує вправи для зміцнення м’язів і поліпшення рухливості суглобів та допомагає відновленню їхнього функціоналу.
- Блокади та кортикостероїдні ін’єкції безпосередньо в місце ураження. Вони дають можливість зменшити запалення в зоні їхнього введення та сприяють відновленню пошкоджених тканин.
Консервативне лікування синдрому карпального каналу (тунелю) зазвичай призначають на ранніх стадіях проблеми, і воно буде дуже ефективним при правильному застосуванні. Пацієнти повинні дотримуватися рекомендацій фахівця і регулярно проходити контрольні обстеження.
Хірургічне втручання
Якщо терапія медикаментами і фізіотерапією не приносить результатів, може знадобитися хірургічне втручання. Хірургія спрямована на усунення здавлювання нервових волокон і відновлення нормальної рухової функції.
Основні операції, які можуть призначатися:
- Декомпресія. Операція зі звільнення здавленого нерва шляхом розширення зап’ястного каналу і зниження тиску на нервові волокна.
- Ендоскопічна хірургія. Менш інвазивна операція, що дає змогу швидко повернутися до звичайної діяльності. з використанням ендоскопа проводиться ліквідація м’язового тиску.
Після оперативного втручання пацієнти проходять реабілітацію, яка включає фізіотерапію і вправи для відновлення функції зап’ястя. Такі підходи зазвичай рекомендується за важких форм цього захворювання або за неефективності консервативних підходів.
Профілактичні заходи
Для запобігання розвитку цього захворювання, рекомендується дотримуватися певних профілактичних заходів. Вони знижують ризик його виникнення та покращують загальний стан здоров’я.
Основні профілактичні заходи:
- Робити перерви в роботі. Часті перерви під час роботи за комп’ютером дають змогу знизити навантаження на зону пошкодження.
- Правильна організація робочого місця. Налаштування столу і стільця так, щоб руки перебували в зручному положенні, допоможе уникнути надмірного напруження.
- Спеціальні вправи. Регулярні вправи для зміцнення м’язів і поліпшення рухливості суглобів запобігають розвитку запалення.
Дотримання цих простих рекомендацій дасть вам можливість зберегти здоров’я й уникнути погіршення здоров’я. У разі кистьового тунельного синдрому зап’ястного каналу під час лікування важливо вчасно звертатися за медичною консультацією за перших проявів, щоб уникнути ускладнень і швидко повернутися до нормального життя.